Ультратрейл "Навколо України" 132 км DONE!

(0 Votes)

Лонгрід. Якщо ви в темі, то можна не читати, там знизу є фотки :)

Що таке трейл?
Що таке біг на ультра-дистанції?
Хто такі ультраранери? І взагалі як це зрозуміти?
Спробою навести приклад, може так розкрию тему.

У п'ятницю ввечері я їхав додому з роботи та підвозив компанію молодих співробітників класно погуляти (мартішка, шампусік, боулінг, кафе, суши та інші задоволення сучасної молоді). Навіть була думка "тряхнуть стариной" разом з ними, але ж куди мені до сучасної молоді, треба мати велике здоров'я, щоб ото так "розважатися". Та й плани на цю ніч були дещо інші...

Опівночі я стояв біля мосту Патона на морозі, вдягнений у дивакуватий спортивний екіп, та замерзаючи видивлявся в пітьмах інших бігунів. Нарешті з'явилася група яскраво вдягнених та сяючих посмішками людей, яких я побачив вперше у житті. Швиденько знайомимось, колектиане фото, та стартуємо у ніч.
Це не офіційний старт, тому нема стартових пакетів і номерків, жодних фанфар, реклами спонсорів і "вот єтого всего", просто замість стартового пострілу кілька годинників пискнуло про початок запису активності, і з гаслом "Урааааа! Вперед, чмо японське!" ("Данко" Лесь Подерев'янський) ми рушили у нічну пітьму.
7 бігунів та один "Данко-Сусанін" на велосипеді, ми знайомились на бігу, підбирали комфортний для всіх темп та емоційно сипали жарти про те, яку авантюру ми влаштували.
Наш план: першими пробігти 130+км за маршрутом, трек якого на мапі утворює контур України - цілісної та неділимої, з Кримом і Донбасом, як то і повинно бути. Трек розробив та проїхав велосипедом Тарас Гулеватий, за що йому велика подяка та наше шанування
Стартували ми з "Луганська"

Сергей Чабанов разом з Alexey Eremenko і Александр Старцев вже розвідали цей маршрут, пробігши та проїхавши його частинами за кілька разів продовж кількох місяців, тож шанси бігти куди треба і не заблукати були високі.
Донецька область
Перший крутий підйом від Залізничного шосе до проспекту Науки, сили є, тож хочеться просто забігти на гору, але розум бере верх, та примушує перейти на піший шаг, бо попереду ой як багато кілометрів.

Маріуполь-Бердянськ 5-13 км
Забігаємо у Голосіївський ліс, у променях ліхтариків іней сяє, мов розсипи мільярдів діамантів серед вікових дерев, але тут не до краси- стежка блукає вгору-вниз, під ногами склизьке коріння та гілля. Варто комусь відстати на сотню метрів, та можна заблукати серед купи стежок. Натрапляємо на лижну трасу з машинами, що виробляють штучний сніг- у сяйві прожекторів це сюрреалістична картина.

Крим 13-40 км
Теремки зустріли собачим лаєм, ароматами лісопилки та купою реп'яхів на екіпі. Біжимо повільно, бо серед нас є швидкі бігуни, яким не дуже звично бігати довгі дистанції (парадокс, але бігуни в курсі). Знову ліс, поля і рельєф. Добігаємо до Феофанії, навкруги "Блєск і ніщета" курортного передмістя. Не дарма трек блукає мов гірський серпантин-це ж Крим
Стає холодніше, тож за час паузи щоб поїсти і WC добряче промерзаємо, а почати бігти після 10 хвилин релаксу важко.
На одеський трасі прощаємось з Марією та Сашком, і продовжуємо бігти у суто тестосероновій компанії з відповідними темами і жартами.

Узбережжя Чорного моря Херсонська та Одеська області 40-52 км
Лише третина дистанції, але холодна ніч і складний рельєф вже вимотали багато сил.
Ліси, села, підйоми і спуски. Все частіше доводиться підніматися вгору пішки, та щодесять хвилин WC (реакція організму на ізотонік, батончики та редбул). Ми шаркаємо підошвами, іноді чіпляємось за нерівності асфальту, але продовжуємо бігти.
В якийсь момент мені стає надто холодно, та виявляється, що це потік гідратор, вся спина у ізотоніку, навіть нижче залило ( @Decathlon, це вдруге, давайте щось вже з цим робити!) Добре, що була суха кофта переодягнутися, хоча це і не вирішило всіх проблем.

Вилково, Ізмаїл та Бесарабія 52-60 км
У Тарасівці Сергій добряче спотикається та кілька сотень метрів ми йдемо пішки у роздумах чи не зійти разом з ним з дистанції, бо поруч так доречно купа маршруток прямо до дому. Але Сергій вирішив бігти далі, тож підступні думки геть, продовжуємо чапати повз залізничні колії, де нас наздоганяє світанок ☀️ Нам конче не вистачало позитивних емоцій ззовні, тож дорослі чоловіки, що бігли всю ніч, раділи сходу Сонця, мов діти
Було цікаво і дивно пробігти повз DB Schenker Ukraine вранці вихідного дня, та ще й після такого неординарного шляху до місця роботи.

Вінниччина 60-69 км
Залізниця та промзона Вишневого, Святопетрівське, військові об'єкти та поля.
О восьмій ранку у Святопетрівському нас чекала Людос Бубочка з купою смаколиків і гарячого чаю. Уявіть, ЛЮДИНА приїхала спеціально, щоб підтримати нас, і їй це вдалося на 100500%!!!! Дякую, Люда!
Вкотре пробігли повз смітник, та розуміли як ми далекі від справжньої культури, культури не на словах і у мистецьких центрах, а у побуті... Погоджусь з думкою, що за відношенням суспільства до відходів можна оцінювати рівень загальної культури від консьюмеризму і технологій масового виробництва, до екологічної свідомості...

Хмельниччина, Івано-Франківська, Закарпатська області 69-84 км
Села, затяжні нескінченні підйоми, як то і треба регіону Карпат. Штурмуємо струмки і річки, долаємо кілометри все повільніше. Через мої негаразди з регулярними походами до WC, загальний темп все менше. Замерзлі батончики вже не лізуть у горло, але тупо жуєш калорії, аби пересуватися далі.
Нарешті Житомирська траса, по якій багато маршруток їдуть не просто у Київ, а повз мій будинок, спокуса зійти з маршруту знову гризе десь зсередини, та підло підбирає купу аргументів. На АЗС залився редбулом, яким заткнув усі ті підступні голоси ліні та слабкості, тільки вперед, доки ноги рухаються

Галичина та Рівненська область 84-95 км
Забігаємо у ліс, залитий світлом крізь голі крони, шум траси ще довго чути, доки стежка не завела нас за кілька пагорбів та поворотів. Підйоми долаємо дуже повільно, на спусках бажання бігти також не багато, я з Сергієм все частіше пасемо задніх. Розважаю та підтримую його балачками на різні теми, і це відволікає від голосів, що спокушають зупинитись.
На диво, грунтові пісчані дороги замерзли, тож ноги не грузли у сипучому піску. Так добігли до Ірпеня, де випили гарячої кави з солоденьким і знову відпочили хвилин 15. Час та простір взагалі втратили звичні міри та порівняння, доба розтягнулася, нескінченні кілометри додалися повільно...

Волинь та Полісся 95-104 км.
Дорогою з Ірпеня до Києва долаємо магічну позначку 100км, радіємо як діти, хоча на вигляд ми дещо "затаскані" за ці 13 годин бігу. Кожен наступний крок-рекордний, бо мій попередній максимум 101км (в ідеальних умовах).
І знову чай, солоденьке, ледь рушаємо після паузи. Разом з виснаженням прийшло роздратування, бісять повільні пішоходи на тротуарах, яких складно оббігти, авто на дорозі, що не пропускають на переходах, сотні бордюрів, люків і ям, різкі звуки міста та необхідність постійно бути уважним.
На Академці, після 104 км з маршруту сходить Олексій, який, як виявилося, біг після вчорашньої температури, та витримав все це на вольових Ось вам і живий приклад жарту "ні погода, ні пронос, не відмінять мотокрос!"

Житомирська, Київська та Чернігівська області 104-112 км
Доволі іронічно бігти повз величезне Берковецьке кладовище, коли ти сам ледь живий
Сил рухатися далі просто нема, вирішуємо знову залитися червоним биком, аби добити залишок маршруту.
Сирецький парк радує довжелезним спуском, та лякає перспективою такого ж підйому
Добігаємо до Сирця, та подумки дякуємо Тарасу за трек, бо саме з цього місця він починався у нього. Я навіть уявив, як він зараз бачить нас десь з вікна і гадає "Хм.... а чи не моїм маршрутом біжать хлопці? А малим чи великим колом?"

Сумщина та Харківщина 112-132 км
Підйом з Сирця до Дорогожичів нагадав Чорногірський нічний марафон, коли ми набрали за перші 15 км 2500 метрів підйомів. Але це ж просто яр у Києві... Все розуміється у порівнянні, тож після 112 км бігу і така маленька гірка здається Говерлою.
Поруч метро, можна замовити таксі, навіть просто зайти у найближчий готель, впасти на ліжко та вирубитись, чого тільки не приходить у голову, аби зупинити тіло.
З досвіду попередніх ультразабігів знаю, що "слона можна зїсти частинами, головне не лякатися", тож залишок маршруту оцінюю не як частину 130-и кілометрового маршруту, а як звичайний напівмарафон чи навіть 12+10 км. А зійти на такій короткій дистанції якось соромно.
На Дорогожичах нас накриває ніч-знову бігти у темряві та мерехтінні міських ліхтарів і фар авто...
І ось за рогом зоопарку вже КПІ... 300 метрів до дому... Важко передати думки та той внутрішній діалог: бігти далі вверх, чи повернути додому і через кілька хвилин бути дома...
Підхоплюємо шляхом Юру - товариша моїх нових друзів, та він біжить разом з нами, підбадьорює і ділиться тією часткою енергії, якої не вистачало, щоб зробити кілька кроків, а потім ще кілька, і ще...
Павлівська та Обсерваторна... просто пішки, як по драбині під купол цирку.
Та ось сяючий центр міста, тисячі людей вийшли прогуляться вечірнім Києвом, тротуари забиті, я відстаю від хлопців на кілька десятків метрів, але не можу наздогнати.
Майдан, лишилося всього кілька кілометрів, кілька найдовших кілометрів у моєму біговому досвіді, всі думки про те, як би не нафакапити, не зачепитися та не впасти. Паркова алея здається нескінченною, хоч і спускається вниз.
Від площі Слави повз Лавру ми знову біжимо, здається, що летимо на крилах.
Останні метри добігаємо, тріумфально взявши один одного за руки...
Ми повернулися у точку старту- Луганськ, зробивши уявне коло контуром України протяжністю 132 км.
ФІНІШ!!!
На фініші нас вже чекав Олексій з дружиною. Робимо фото, та тут з'являється "рояль у кущах" - нам вішають медалі "мапа України 130 км"
Обіймаємось, дякуємо один одному за цю пригоду, та я вимушений швидко їхати додому, аби не охолонути на морозі.
Через кілька хвилин хотілося сміятися чи плакати від радості, але на емоції не залишилось сил-повне очищення душі і тіла від всього... Їсти та спати!

Наступного дня затрусив 8 км аби розім'яти ноги- всі системи працюють, політ нормальний, нічого не болить, хоч і є втома. Сьогодні на роботі практично не відчуваю жодних наслідків, є бажання провести сесію стрейчінгу, але то згодом.

Я безмежно вдячний всім героям цієї пригоди за ідею, організацію, підтримку і допомогу!
Тарас Гулеватий, треки суперові! у мене є купа ідей для творчої співпраці, тож далі буде
Олексій Еременко- дякую, що запросив, повірив та підтримував, сподіваюся, що я виправдав цю довіру
Сергій Чабанов- ти той клей, що тримає когорту чудових людей, і тримає не дарма... У нас багато схожих планів і цілей, сподіваюся, що разом зробимо більше І, відверто, завдяки тобі я не зійшов

НазарійГнатНазарій ти людина, зроблена з карбіду вольфраму, я мав за велику честь добігти з тобою до самого фінішу!

Сашко, переоцінити твою допомогу нам всім просто нереально! 18 годин крутити педалі, слідкувати за треком, слідкувати за дорогою і нами, нести на собі важкий рюкзак з нашим барахлом, встигати знімати відео, падати і вставати, і все це без жодної скарги чи лайки... ДАНКО! і ніяк не інакше! Дякую тобі, друже!

Олександр Данилюк, Марія та Сашко, дякую вам за веселу компанію, ще обов'язково зустрінемось
Люда твоя підтримка, чай і печиво - неоціненний кайф

Наостанок кілька особистих думок та висновків:
1 я абсолютно не готувався до цього забігу, прийняв рішення за кілька днів, та навіть не налаштувався морально, через що було кілька помилок.
2. Повний факап з харчуванням- я ж на сотку готував відро гелів, а на цю ультру лише батончики і ізотонік, які не лізли, та від яких "дуло живіт". Наступного разу гель на кожні 35-40 хвилин ультра-бігу.
3. Мій Garmin FR220 не тримає заряд на ультру, тож повного треку не записав... Мрію про Fenix
4. Вкотре пересвідчився, що всі межі лише у нас в голові! Але в цей раз не на собі, а дивлячись на чудових людей, та розуміючи їх історії життя, що привели до спорту!

Сподіваюся, цей пост хоч трошки розкрив вам тему ультратрейлів та самих ранерів.

PS. Мама, не хвилюйся, я їв та був у шапці
#ЗОЖ, #БЕГ, #простооторвизадотдивана #ультра

 

Старт
Лижна траса у Голосіївському лісі
У світлі ліхтарів ми відблискували та сняли мов ялинкові прикраси
Один з ДОТів Київського укрепрайону (КУР) часів 2СВ
Одеська траса
Справжнє чоловіче селфі
Їж мене, пий мене, шаленій!
DB Schenker Ukraine
Оце так підтримка!
Житомирська траса
Подолано 100 км!
Ультратрейлранери на фініші
Неочікуваний сюрприз від друзів та команди підтримки
Sergey Ristenko заціни!

Google AdSense